Почався вересень.
Назва першого місяця осені повязана з вересом, що квітне в цей час, розмальовуючи Поділля в усі відтінки рожевого — верес стоїть у повному квіті. Гудуть бджоли, збираючи мед…
Ця вічнозелена рослина квітне з серпня аж до початку листопада. Квіт вересу у вересні це море рожево-бузкового кольору. Його хвилі заливають соснові бори, торфяники, луки та піщані схили. Верес, як і липа, є цінним медоносом. Проте в наших місцевостях вересовий мед не є в особливій пошані бо має гіркуватий присмак, а от французи — навпаки, вважають його делікатесом.
Подібна до української назва простежується в Білорусі — “верасєнь”, у поляків — “вжешєнь”; в перекладі з латишського перший місяць осені означає “місяц вереска”, з литовського — “місяць цветіння вереска”.
За повір’ям, в перший день вересня має бути тепло, хоча й казали: “День спекотний, еле дихає осінню”.
З днем Марени у серпні пов’язано багато звичаїв — весільної тематики, врожайної (закінчення збору ярових) та поховальної.
Так само, як в перший день березня змінювалися та переукладалися всі угоди, так на початку вересня всі господарські та торгові угоди мали бути виконані чи укладені наново. Вважалось, що з першого дня місяця вони не матимуть сили. Усе було потрібно оговорювати виходячи з отриманого врожаю — всі договори та оборудки.
В дні Марени домовлялися про весілля, бо хто ж як не Марена дарує кохання та пристрасть, хто зводить долі в одну ниточку, що вже далі буде стелитись на одному полотні. Починався період сватання.
В перший день вересня, як і на всі великі свята, гасили старий вогонь що зберігався в печі та розпалювали новий «живий» вогонь. Починався період хатніх робіт (до березня) при світлі щепок та світців так звані «засидки».
В цей день бралися до роботи з травами з яких робили пряжу, починали мочити коноплі, сушити та м’яти лен.
Дуже цікавий зв’язок цього дня з ініціаціями дорослішання дітей — це перехід від періоду немовляти до старшої групи чотирирічних; поділ виховання та робіт в подальшому. Хлопчиків підстригали, перший раз садили верхи на коня, давали в руки шаблю, якщо то дитина козацького роду. Батько водив коня на поводу, з хлопчиком, що тримає шаблю, в сідлі. Коня проводили по колу сім разів.
Якщо до того дітей одягали однаково, в доволі короткі сорочки, то з цього дня сорочки дівчат стають довшими, до кісточок. Хлопчакам шили штанці зі старих батькових. вважалось що одяг пошитий з одягу батьків, забезпечить захист дитині від негативних енергій.
Дівчаток починали вчити вишиванню. Вони отримували невеликий клаптик тканини, нитку та голку. Дівчинка вже мала змогу бути присутньою під час вишивання старшими дівчатками приданого. Якщо дівчинка була першою дочкою в родині то її навчала мати, або, зрідка, бабуся. Маленька дівчинка мала навчитися не тільки великій кількості різновидів стібків, але й вивчити малюнки роду та родини. Надалі, з 5-6 років вишиваючи вже зі старшими дівчатами, вона матиме можливість вивчити та й перейняти інші малюнки, ті що історично властиві місцевості. Навчиться поєднувати схеми та вишивати свою долю. З 5-6 років до 13-15 вона повинна була зробити собі придане.
У цьому ж віці дівчат вчили готувати, а хлопчиків допомагати батьку в полі або в ремеслі, яким той займався.
Перший день вересня вважався добрим не тільки для вікових переходів але й для переїзду до нового будинку.
Якщо від чогось мали намір «здихатись» — те ритуально ховали, проводячи «поховання» мух, бліх, тарганів та інших хатніх комах.
Починали збирати врожай буряків. Цю рослину дуже люблять на Україні та вважають, що копати її треба з обережністю та вчасно — вона не любить приморозків та необережного поводження.
Grey Alder 
Добавить комментарий